Вже Інстаграм мені осточортів,
Тікток, Фейсбук, Ютуб - то все оскома.
І музика, гучний чи тихий спів -
Лиш у душі пробуджується втома.
Оригінальним бути не дано.
Лиш друге місце - перше вже зайняли.
І в келиху бурштинове вино
Приглушує страшних думок навали.
Себе утратив я поміж юрби,
А може того "я" й не існувало.
І в голові мов голос від труби:
"Ти є ніхто. Невже цього замало?"
Аби на мене глянули усі,
"Прикольним" я так сильно хочу бути...
Та плачу лиш, у ранішній росі.
Та лиш сиджу загорнутий у смути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2025
автор: П’еро