О, Роде мій, ти ходив моїми стоптаними стежками, ти пив холодну воду з моєї глибокої криниці... Ти дихав моїм цілющим повітрям, зустрічав новий ранок і проводжав зморений день... Ти бачив небо, голубе небо у спеку і похмуре в прохолоду... Ти знаєш, як звучить ніжна мелодія тихої, теплої, літньої ночі... Ти чув тишу... Немає тиші... Немає спокою... Немає сну...
О, Роде мій, подумки дякую тобі за дар життя, вклоняюсь низько за мудрість і силу, відчуваю твою присутність у всьому... Я - частина тебе, Роде мій, і тому звертаюся за благословінням і допомогою до тебе... Уклінно прошу, Роде мій, заклинаю: встань з глибин віків непохитним монолітом на захист моєї землі, здіймись потужним куполом над нею, допоможи моїм захисникам, обійми і зігрій кожного, даючи безмежну силу, непохитну віру, всеосяжну надію... Захисти й збережи всіх, хто опинився в земному пеклі не по волі своїй, не за гріхи свої злочинні, а так... ні за що ні про що...
О, Роде мій, ти не можеш не знати, як гірко плаче і стогне у відчаї моя багатостраждальна земля, як нестерпно болять їй глибокі рани... Спаси, дай силу і опору, наповни міццю і вірою нащадків твоїх, бо ми - діти, внуки і правнуки твої, твоє гідне продовження на цьому світі... Ти, як ніхто, знаєш ціну людського життя, ціну любові до всього близького, свого, рідного і неповторного... Ти, як ніхто, умієш ненавидіти ворогів, що жорстоко сіють зло і розбрат у моїм благословеннім краї...
О, Роде мій, щиро вірю, як ніколи, що ти почуєш мою молитву-звернення до тебе і не залишиш мене у відчаї та горі... Я - не самотня, в мене є ти, Роде мій... Я частина твоя, частина чогось більшого і могутнішого, мудрішого і надійнішого, а тому вже нічого не боюся, бо можу сміливо обпертися на силу Роду свого, надлюдську силу і міць... І відтепер, щедрий потік любові, мудрості, світлої віри і правди Роду мого безперешкодно протікає крізь мене в наступні покоління на благо всіх моїх рідних, близьких, знайомих, на благо всього людства і Всесвіту...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2025
автор: Наташа Марос