Мерехтить по річці золота мережка,
Зазира промінчик, за мить срібна стежка,
Прокладав закохано до глибин душі,
Приласкать бажав, їй присвячує вірші.
Повноводна фея, течія мов коси,
Від світанку вміло забирала роси,
І води краплинки в обіймах проміння,
Іх барвистість диво, веселки цвітіння.
Як не задивитись, доленька керує,
Хай відчує ніжність, весь світ зачарує,
У облозі льоду, не здалась морозу,
Блискотить промінчик, зберігає вроду.
Шанобливість гріє, річенька сміється,
Весни подих зловить, тоді розіллється,
Ну, а поки зимно, ваблять вечорами,
Ті слова таємні, що лягли віршами.
07.01.2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030191
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2025
автор: Ніна Незламна