Присвячується моєму чоловіку, бійцю "Азов" , якій поклав своє життя за нас і нашу країну рік назад у Серебрянському лісі.
Відцвів бузок, а я ходжу по стежках,
Торкаюся долонями стволів,
Тепер цвітіння є лише на флешках
Й в альбомах де мій сад іще вцілів.
Ходжу одна, дивлюся в небо сіре
І подумки гортаю сторінки,
А в серці порожнеча і зневіра,
Як непомітно сплинули роки....
Ти був завжди моїм тінистим садом
І в споминах залишишся таким...
У спеку, в зливи й в білі снігопади
Квітучими зостануться думки.
І навесні, вклонив у квітках віти
Відчую твій солодкий аромат,
Я тільки так без тебе зможу жити,
Бо ти навіки мій бузковий сад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2025
автор: Вєтка Миловець