То може час твоєї Долі
Де всі знецінені зірки
Де вже не має більше Волі
А лиш примарливі чутки
Чутки про світло серед поля
Де льється знову Божа кров
І де зневічена тополя
Розпустить листя може знов
Як у душі , що порятунку
Благає в розпачі зими
Зітре усе із застосунку
Щоб вже ніколи знову ми
Не наближалися до брами
Зробивши хибний, зайвий крок
І де у Вічність телеграми
Завжди приходять майже в строк…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2025
автор: Олександр Самір