БАБИНЕ ЛІТО
Здається, літо не пішло -
Воно за осінь зачепилось,
Для нас в крамницях зберегло
Щедрот своїх забутих милість...
Взяло у назву силует
Від спеки літньої і волі,
І недописаний сюжет
Про непросту жіночу долю.
У днях осінніх промайне
Опалим помаранчем листя,
Вогняним променем блиснè
В своїй дрімоті золотистій.
Так жінку може теж знайти
Кохання пізня нагорода
І відродити спів весни
Яскравим почуттям недовгим.
Цього коротка щастя мить
І ненадійна і мінлива,
Та багатьох вартує літ,
І тільки восени можлива...
22.09.2024
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація - картина американського художника
Edward Alfred Cucuel
БАБЬЕ ЛЕТО
Нет, лето вовсе не ушло –
Оно за осень зацепилось
И всей земле преподнесло
Щедрот своих забытых милость…
назвалось оно вослед
Жаре своей, беспечной воле,
Как не сложившийся сюжет
О несчастливой бабьей доле.
Оно мелькнёт в осенних днях
Опавших листьев позолотой,
Сверкнувшей в солнечных лучах,
И вновь прикроется дремотой…
Вот так и к женщине придёт
Любовь нежданною наградой,
И напоследок зацветёт
Букетом ярким листопада.
И так недолог счастья миг,
Так призрачен и ненадёжен,
Но стоит долгих лет иных,
И только осенью возможен…
09.10.2021
© Тетяна Даніленко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2025
автор: Тетяна Даніленко