Я залишу все позаду,
Ту любов немов багно
Котра мучила щоразу:
Зранку, ввечері, в кіно.
Я одна ходжу на фільми,
Хоча зовсім не сама.
Я змирилася з собою,
Ти не зрозумів злегка.
Намагалася щоразу,
Але пофіг це кіно.
Я не хочу більш ховатись,
Забуваю все давно.
Монстрів всіх пульну за хвіртку.
Все залишу без жалю.
Ту любов, немов калюжу
Сіном теплим засушу.
Ти прилип в моєму серці,
Правди не діждусь повік.
Так охоче від’єднатись,
І замовкнути навік.
Викидаю, виключаю,
Все стираю про приязнь.
В темряві сиджу ридаю,
Тужу я в останній раз.
Я лишу тебе назовсім,
І забуду я божусь.
Чуєш, я також людина,
Зрідка монстрів я боюсь…..
7.01.2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2025
автор: kvakerok