"Хтось залікує твої рани",
Заліпить пластиром, перемотає бинтом
(А може ще й домашньої сметани?),
Заговорить рану низьким хрипом ...
Там де відчай - закінчиться мета,
Де розчарування - прийде кінець терпінню.
Накотить хвиля кислого вина,
Душа скаже "невже я знов черствію?"
Тут, серед розчавленого кимось неба,
Серед зірок, що хтось наобіцяв,
Прозвучить спокійне "дякую, не треба,
Я краще буду свій шлях далі сам топтать".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2025
автор: Mezu Svitlana