Йду додому зимнім ранком,
Стогне, плаче завірюха
А на гілці перед ґанком,
Дятлик пісню вітру слухав.
Крильця вибілив від літа,
Обійняв шершаву кору.
- Зерня пошукай, поснідай,
Та й лети в гніздечко-нору.
Віхола кругом, раптово:
Знов сміється, злиться, плаче,
Дятлик зна – обов’язково,
Прийде літечко гаряче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2025
автор: Інна Рубан-Оленіч