Сльозу змахнула і пішла, стиснувши в кулаки долоні.
Невже не вернешся назад ,залишиш душу у полоні.
Лунає тихий , ніжний вальс , і скрипка душу розриває,
Танцюють пари біля нас ,про нашу біль ніхто не знає.
Приспів:
А на столі стоїть бокал, ще не допитий він до дна.
І квіти ті що дарував, чомусь не прийняла вона
Фальшивить скрипкою скрипач ,чомусь порвалася струна
Кохана я молю не плач ,у всьому лиш моя вина.
А з серця капала сльоза і душу жалем обпекло.
Невже кохання нам не жаль ,чи може щирим не було.
Твій погляд ніжний і сумний ,проник глибоко в мою душу.
І я засмучений такий, ніяк кохання не заглушу.
Пішла легенько ніби плила ,немов лебідка по ставку.
Струну у серці зачепила, кажу вам так як духу.
Приспів:
Тебе я ніжно покохав ,сказав у слід твоїм я крокам,
Тоді напевно уже знав що покохав на довгі роки ,
Ти зупинилась не пішла , поглянула мені у очі
Мабуть щось таки там знайшла, любов і ніжність парубочі.
Приспів:
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2025
автор: Іван Мотрюк