Місто сповнене кроками
Люди заклопотані
Люди
Машини
Ритмічний стук годинника памʼяті
Не зупиняє їх руху
Не розуміють
Це час стукає в їхні двері
Мене поглинає море прапорів
Моє серце вдаряє в ритм секундним стрілкам
Час іде по нас
Я майже як вони
Ті хто застиг на портретах
Час наздожене нас
Я камінь вже майже вмурований в стіну пам’яті
Мене хтось згадає?
З хреста на якому тобі судилося бути розіпʼятим
Не втечеш
Можливо тобі теж доведеться стати Чиїмось хрестом розіпʼятим
Чи тим хто піднімає на хрест
Не втечеш
Візьміть стрічку
Зробіть фото пса
Випийте каву
Не зупиняйтесь ідіть
Посміхніться
Вилетить пташка
Візьміть
Фото
Кава
Гроші
Мужчина
Ідіть
Не зупиняйтесь
Нехай ніщо не нагадує вам про смерть
Про очі на фото
Завмріть
Зупиніться
Хоч на мить
Мертві зсередини
Гидь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2025
автор: НеСмак