ґПіони знов цвітуть, як Ви любили,
На клумбі тихо спогади шумлять.
Вони, мов тіні, біль розвіяли і вкрили,
Щоб пам'ять серце вміло зігрівать.
Тут все, як завше: під грушею хатина,
Садок один, мов райський острівок.
Лиш Вас нема, але душа родинна
Веде невидимий, тремтливий діалог.
Бабусю, рідна, Ви у кожній квітці,
У шелесті, в зітханнях тихих трав.
У барвах саду, у ранковім сонці,
Що перший промінь світла дарував.
Чи то Ви десь у вітрі прошуміли?
Чи блиск в росі — то Ваш привіт?
Піони знов цвітуть, як Ви любили,
І в їх красі живе Ваш добрий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2025
автор: Власенко Антон