Минув самообман, немов опале листя,
Обірване розлюченим вітриськом.
Летить мерщій стара труха зі хрипо-свистом,
Замітивши іще гарячий присок
Від полум'я зотлілої давно любові.
Упала сіра пелена додолу,
Яку відчули на світанку навіть збої.
Нове проміння грає вранці соло.
Блискучий день мені дарує білі крила,
Прозріння світлосяйне - і не лячно,
І сірі очі без обману заіскрились.
Лише б не стати, бо сліди гарячі.
Збій - утоптана земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2025
автор: Світлая (Світлана Пирогова)