Я співати люблю із колиски,
Слово пісні – нектар для душі!
І мережу слова-намистинки
У віночки свої, у вірші!
Лети, моя пісня, лебідкою
У безмежність простору лети!
Не шукай собі пару в комфорті -
Постарайся у скруті знайти...
Пісня! Вона є наче молитва,
Що додає наснагу мені...
Я не плачу, лиш тихо співаю
В тяжкі, похмурі, тривожні дні...
Присядь, слово, на крилах пташиних,
Радість - світло неси тим, хто жде!
Душу спраглу насичуй постійно,
Нехай квітне зело молоде!
Моя пісне, ти не складай руки,
Світлим променем будь у серцях!
І не лопай, як бульбашки мильні,
Не згинайся, як згорблений цвях!
І не тлію – надіюся й вірю,
Із жагою горнусь до життя...
Добротою, любов’ю засію -
Оберегом у світ майбуття!
Я співати люблю із колиски,
Наче жайвір, у дні осяйні,
Бо складаю слова-намистинки
У віночки свої, у пісні!
В. Ф. - 10.01.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2025
автор: Веселенька Дачниця