***
Мовчить душа: стомилася від криків,
Від болю і немислимих страждань.
Моя країна у війні великій,
Де недоречна смуга порівнянь.
Ще не було жорстокості такої,
Коли в Різдво летить ракетний жах.
Ніхто убивць не може заспокоїть,
Зловісний сміх не вмер «на болотах»
Вкраїно мила, молимось за тебе!
Стіною встали доньки і сини,
Щоб засіяло знову мирне небо,
І одійшли навік тривожні сни.
26.12.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2025
автор: Петро Корнійчук