Скажи, як ти це так легко робиш
В душу мою, так ніби в дім мій заходиш
Вона ж замурована за бетонними стінами
І залита прокляттями вічними, наче зливами
Чому так просто бачиш моє потаєнне
Неначе воно тобі здавна відоме
Окресленне тобою і майже взаємне
Так вдало ділиш його на чуже і свідоме
Як так буває, що ти нова в житті моїм людина
А вже ніби перша в нім, ніби моя половина
Ніби живеш усе життя мною
А як мені стати поряд з тобою?
Коли бетонні стіни тяжкі, нерухомі
Коли прокляття лихі, свідомі
Крутять душею немов дзиґою
І покривають мене холодною кригою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2025
автор: Андрій Толіч