Я люблю сиву цю одинокість,
Ніби першу зорю вечорову,
Що тремтить над ставком синьооким,
Прислухаючись в сосен розмову.
Я люблю цю сосну в голосінні,
Намовчуся тут трохи, знеможусь.
Мені світять сніги її сині,
Хай побуду тут трохи, здорожусь.
В самоті самотію і ревно
Сонце вдаль проводжаю очима.
П'ю й не можу напитися небом,
Я відлюдько - шепчу безпричинно.
Не шукайте мене, не зовіте,
Я зануритись хочу в розпуку.
Між людьми не знаходжу я світла,
Немов коливо, п'ю свою муку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2025
автор: Олена Жежук