Гортає час постійно сторінки
Історії моєї України,
А там – у пасмах сивини – віки,
Де і доба Козацька, і Руїна.
Усе сплелось в мереживі подій:
Повстання, війни, злети і падіння,
Князі мінялись, межі володінь,
Дніпра ж трималось кожне покоління.
Він бачив хмари половецьких стріл
І воям рани обмивав водою,
Монголів довелось також зустріть,
Коли на захіл ті ішли ордою.
Чув довгий стогін матері-землі,
Коли дітей та не нагодувала,
Знав, що той план народжений в кремлі,
Та знову нація подивувала,
Коли зустріла вже нову орду,
Зрадів: народ став сильним і великим,
Тож кожен воїн свій зайняв редут,
Щоб Україну вберегти від лиха.
Знов пишеться історія вогнем,
Підписується кров’ю і хрестами,
Та добре знає наш Дніпро одне:
Устане сонце миру все ж над нами!
3.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2025
автор: Ганна Верес