Розколяда.І,врешті,випав сніг.
Хтось вимолив зимі її потребу.
Бо вже здавалось,що правічне небо
Безсніжжям покарало нас за гріх.
У білий саван убрана земля
Нам повертає видимість порядку.
Лиш де - не - де,немов про тлінність згадка,
Невідворотністю чорніє ще рілля.
Впади на сніг, не змруживши очей.
Залиш у ньому всі свої тривоги.
Біліє світ величний і розлогий
Так, ніби вже сягнув до емпірей.
Нехай сніжить,щоб аж осліпла ніч.
Щодення чорнота, можливо,згине.
Розколяда. І Ангел Світла лине,
Бо байдуже йому до протиріч.
12.01.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2025
автор: Вадим Димофф