А на вулиці білі замети,
сивокоса зима загостила.
Вимайстровує срібні намети,
прилаштовує янголам крила.
Пастирям зодягає корони,
трьох царів прикликає до ясел.
І зірниця їм сяє в поклоні,
щоби віра в серцях не погасла.
Я іду й не натішуся снігом,
аж скрипить кожен крок під ногами.
І нікого ніде, мов за збігом,
в цьому сніжно-вселенському храмі.
Свіжий подих морозу без втоми
сіє іній, як марева диво.
А пейзажі, неначе ікони...
Хоч бери і молись. Так красиво!
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2025
автор: Ольга Береза