Як той актор, що роль свою забув,
Стоїть на сцені, острахом сповитий,
Чи божевільний лють свою відчув
І нею захлинувсь, несамовитий,
Так я мовчу, забув усі слова
Кохання досконалих церемоній -
Здається, що безсиліє, зника
Саме кохання в вогнищі невтомнім:
Дозволь книжкам, словам їх красномовним,
Провісником освідчитись тобі
В любові, що горить в душі жертовно,
Слова ж мої даремні та слабкі...
Навчись читати відгук почуттів:
Очима чути - то й не треба слів.
23-24.04.2022
© Тетяна Даніленко
As an imperfect actor on the stage,
Who with his fear is put besides his part,
Or some fierce thing replete with too much rage,
Whose strength′s abundance weakens his own heart;
So I, for fear of trust, forget to say
The perfect ceremony of love′s rite,
And in mine own love′s strength seem to decay,
O′ercharged with burden of mine own love′s might:
О let my books be then the eloquence
And dumb presagers of my speaking breast,
Who plead for love, and look for recompense,
More than that tongue that more hath more expressed.
О learn to read what silent love hath writ:
To hear with eyes belongs to love′s fine wit.
William Shakespeare
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2025
автор: Тетяна Даніленко