Всюди ходить, смерть з косою,
По землі, українській,
Людей в плечі, до ізгоїв,
Вкотре б’є, мечем сторічним.
Лід розтрощений снарядом,
Під завалом, крик дитячий,
Вирви, ями, купи згарищ,
Знов летить, ворон проклятий.
Почорнілий, сніг у полі,
Стікав кров’ю в рову воїн,
Бог не дав, кращої долі,
Ніхто рани не загоїть.
Орлів зграя, в очах вістря,
Враз вогонь, пекучий,
Чи зненацька кінець світу,
Пройма тіло, біль жагучий.
Все ж хотів боєць піднятись,
Та неначе, вже й мав крила,
В піднебесся злетів птахом,
Душа стрімко в рай летіла…
Що ж ти доле нещаслива.
05.01.2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2025
автор: Ніна Незламна