НАОСТАНОК… Сонет

Я  вгамував  бурхливі  почуття,
Мій  вік  такий,  що  вже  не  до  кохання,
Та  світить  з  неба  зіронька  моя,
І  надсилаю  їй  сумні  зітхання.

Хороша  згадка  хмарою  спливе,
Всесильний  час  загоїть  всі  обрàзи...
Лише  твій  образ  у  душі  живе,
Та  тільки  в  спогадах  з  тобою  разом...

Вже  не  болить  за  втраченим  душа,
І  сліз  не  можуть  назбирати  очі  -
Це  старість  невблаганная  прийшла
І  замиритися    зі  мною  хоче.

В  далеких  небесах  чекай  на  мене,
Мій  спогад,  мрія,  світло  променеве...
                               
                                     03.01.2024
                   ©  Тетяна  Даніленко      
     
Ілюстрація  -  картина    Клода  Моне  "Враження.  Схід  сонця",  1872

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2025
автор: Тетяна Даніленко