Невимовна мить

Не  має  меж  жорстокість  серед  людства.
Звіряче  щось  в  середині  сидить.
Від  ухилянтів  бачачи  паскудство...
Застигла  невимовна  кожна  мить.  

Якою  мовою  тут  розмовляти?
Хтось  вигадав  собі  нове  життя.
Диким  потворам  непотрібна  хата,
Їм  їжа  до  смаку  зі  смітника.  

Вони  кладуть  на  все  і  всіх  по  черзі.
Задравши  носа  до  небесних  хмар,
І  роблять  це  так  вміло  і  не  вперше,
Бо  мають  від  природи  щедрий  дар.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2025
автор: Grace