Останній будинок тримався уперто:
Із дахом розбитим, без вікон, дверей,
Хоч оркам вдалося безжально так стерти
Усе навкруги хаотичним вогнем.
Одні лиш руїни та вирви глибокі,
Кругом попелища та чорна зола,
Згоріли, здиміли дерева високі,
Під ними зітліла зелена трава.
Деінде здіймався із кіптяви вгору
Від чадного диму тонкий черв’ячок,
Та смородом з попелу бризкав нагору,
Іще недотлілий дощенту дрючок.
Вцілілий будинок – єдиний у місті,
Потрапив під дроном в його об’єктив.
Той дім показали з екранів у вістях,
Що вистояв й град, та вогонь не зломив.
Один лиш будинок… Один на руїнах..
Іще донедавна тут місто було…
І зболена ранами наша країна
Тримається, б’ється, щоб знищити зло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2025
автор: Ольга Калина