О, темна думко! Прісна і гливка -
Змогла лиш до такого загодити
Твій ґвалт, що страхом чорним витікав
З моїх уяв, ніби із ран відкритих.
Непевна думко, явлена зі сну
Уїдливо-жалючою осою,
Безмежну в сполосі, в надії затісну,
Тебе, задимлену, боюсь обмить сльозою.
А тільки грію, тулячи до рук,
Як змочене в дощі пташа, ще голе,
Не знаючи, що буде з нього - крук,
Чи заворкує, як раніше, голуб.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030773
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2025
автор: Горова Л.