У нóвій квартирі немає паперу,
Лиш ворох платіжок, буклети з "Близенько".
Я починаю із фініша - еру,
Неначе хтось вставив чи вийняв серденько.
Усе незнайоме, і пахне так дивно,
Усе так охайно, неначе з картинки.
За вікнами - ніч,
Пам'ятник видно,
Трамвай-жовторотик ковтає зупинки.
Я знову сама, у просторі часу,
Де вічність і ніжність зливаються морем.
Неначе стрибнула із першого класу
В доросле життя, насичене горем.
Я знову читаю: повільно, неквапно,
Я так обережна у кожному слові.
Це легко і важко, це смішно, незграбно,
Але зберігаю баланс у життьові.
Мені що війна, що холєра, що радість,
Я просто застрягла у просторі часу.
Дивись, як тече сірим кафелем слабкість,
А лицар соборний нам корчить гримасу.
Я мовчки курю за цигаркоу- цигарку,
Молюсь ненароком, клацаю фотки.
Ось бачу, як Крішна цілує мольфарку,
Апостол Петро випрошує сотки.
Так сумно і грішно, і сніжно, і пізно,
Так страшно тебе не зустріти ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2025
автор: Анна Старко