Ти знаєш, як кортить жити
Смакувати світанок багряний
Жити, щоб просто любити
Усіх, хто мешкає з нами.
Ти знаєш, так хочеться жити.
На світанку вставати з тобою,
Взяти і приготувати каву
Поки ще сплять всі на світі.
Ти знаєш, так хочеться жити,
не напишуть так у газеті,
Взяти і все роздарити,
Жити, щоб згадали діти.
Ти знаєш, так хочеться жити
У мить, коли тебе задавило
Встати і всім заявити:
«Я повернуся, навіть якщо мене вбили».
Ти знаєш, так хочеться жити
У хвилину ту, що фатальна,
Усе кепське забути, попрощати усіх,
Тільки прощення - спасіння, я знаю.
Ти знаєш, так хочеться жити
У зимовому саду заснула вишня,
Щоб навесні розквітнути
Деревом для нового життя.
Ти знаєш, так хочеться жити
У мить, коли тебе задавило
Встати і всім заявити:
«Я повернуся, навіть якщо мене вбили».
Кожна мить гомонить,
Кожна мить гомонить:
-Земля у вогні...
-Земля у вогні.
Горить!
Хочеться,
хочеться жити.
І йому і мені.
Земля ж у вогні.
Земля ж у вогні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2025
автор: oreol