Чи знаєш, зорі бачать сни
і відчувають серця безмір.
І бачать рани... Вже й не сни,
а поклик душ... Цей струм у вени!
Телепортація світів.
Там теплий, тихий наш пристанок.
І сум твій сірий, мов стерня
накриє ковдрою світанок...
Сон осяває, коли ніч
скида до ніг цей простір-шати.
Він сірим сумом аж хрипить,
щоб серце вчилось відчувати...
І ці знання - наш оберіг.
Здолати можна все на світі!
Лови енергію душі.
А хмари хай розвіє вітер!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2025
автор: Іванюк Ірина