Ох, зимо, ти зима,
Такою, як була, тебе нема...
Колись в снігах купались діти
І неможливим було не радіти.
Тепер же дні, ой, непривітні,
Без барв, одноманітні...
І томно мусиш все терпіти,
Безвихідно і без просвіту,
Тягучість їх, нудне смеркання,
Всю нерішучість, їх вагання,
Туман і холод, мокру сльоту,
Ночей марудність і чорноту,
Нові безрадісні світанки
І свої марні сподіванки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2025
автор: Ivan Kushnir-Adeline