А жінку образити просто,
Відступить безмовно подалі,
Душі так журливо і млосно,
Мов кинули квіти прив'ялі.
Хотіла б забути дні, прикрі,
Та серце не вміє мовчати,
Неначе пробігли вразливі,
Похмурі відчужені хмари.
Ти знаєш, отам під снігами,
Вже о́брис чекає рожевий,
Написана доля зірками,
Ці знаки нікому не стерти.
Бузок як розквітне духмяний,
Зігріє теплом і сумлінно,
Розвіє душевні тумани,
Додавши привітних усмішок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2025
автор: liza Bird