СТІКАЮТЬ СЛЬО́ЗИ
Стікають сльо́зи і душа болить
За тих, кого́ вже серед нас немає.
А кожен з них ще довго міг прожить,
Та ворог в нас найкращих убиває.
Стікають сльо́зи, бо в нас гине цвіт,
Щодня цвинта́рі більше в нас рясніють,
У них з чола вже не стікає піт,
І вмить вони наза́вжди всі німіють.
Стікають сльо́зи, мову відбира,
І слів, бува, ніяк не підібрати,
Бо окупант життя в нас забира
Й продовжує усе він спопеляти.
Стікають сльо́зи, наче ручаї,
Течуть вони і їм нема упину.
Ввірвався вбивця у мої́ краї́,
І люд щодня по всіх усюдах гине.
Стікають сльо́зи і пече вогнем,
Від болю серце і пече й палає,
Бо палить ворог багатьох живцем…
Ні кра́ю пеклу, ні кінця немає.
Стікають сльо́зи, їх не зупини́ть,
Вони уже роки не висихають,
Усі понад усе ми хочем жить,
Та кляті вороги нас убивають.
15.01.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР