До смачної кави пирогів спечу,
Пісню заспіваю, чарочку хильну!
Ні, спочатку чарку, потім вже співать,
А тоді вже, згодом, можна й станцювать!
Бо у мене свято, годі сумувать –
Скоро буду доню заміж віддавать.
Та такий вже знатний буде чоловік,
Головне – багатий, тільки би не втік…
Доня моя – краля, золотко моє,
Хай їй добра доля щастя принесе,
Щоб не бідувала так, як я сама,
Лиха не зазнала, в розкоші жила!
Тільки я зібралась чарочку хильнуть,
Як Галина каже, що свати ідуть…
Чарку я лишила, швидко до вікна –
Свати від Степана, хлопця-коваля…
Засмутилось зразу серденько моє,
Галя ж так зраділа, квіткою цвіте.
Каже: «Мамо, мамо, не женіть сватів,
Хочу за Степана, ми давно вже з ним…
Бачте, який гарний, хлопець молодий,
Добрий та розумний, тільки бідний він…
Ну, то й що – заробим все ми на життя,
Не в грошах же радість – це вже знаю я!
Знаю, що з багатим зговорились ви,
Та не буде щастя в розкоші мені…
Ви ще перевірте все, що він казав,
Може, надурив вас, а добра накрав.
А якщо й багатий, знаю, що лихий,
Я з ним розмовляла – трішки він дурний…
Ой, прийміть, матусю, бажаних сватів
І віддайте мене у Степанів дім.
Там нема свекрухи, сирота Степан,
Має серце, руки – наживемо скарб!
Для мого Степана вишила рушник,
Поки вишивала, сум із серця зник –
Знаю, що щаслива буду в шлюбі я,
Тільки ви повірте, матінко моя!»
Ну, то що ж робити, не залізна я:
«Тобі, доню жити, доленька – твоя.
Діставай, дівчино, свого рушника
(хоча краще було б дати гарбуза…)»
Обіймаю доню, серденько тремтить…
Хай вже у куточку той гарбуз лежить…
18.01.2022
© Тетяна Даніленко
Вірш написаний за мотивами кінофільмів «Сватання на Гончарівці» (1958) та «За двома зайцями» (1961)
Ілюстрація - картина «Свати» (1882 р.) видатного українського художника останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. Миколи Пимоненка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2025
автор: Тетяна Даніленко