Планета наша так ще не жила,
Щоб полум’я війни горіло всюди,
Сьогодні стогне і моя земля,
Бо ж гинуть найвірніші її люди.
А світ цього спинити не схотів,
Хоч бачив: Україна вмилась в кров’ю,
Заплакали в усіх церквах святі
За тими, хто втрачав життя, здоров’я.
Поклали найдорожче на олтар
Сини і донечки в ім’я свободи,
І сум пекучий душу огорта,
Що далі буде із моїм народом?
Здається, світ в полоні божевіль
Летить у прірву, де лиш зло і холод,
Працює люд простий, неначе віл,
А має сірі злигодні і голод.
Важка реальність нашої війни,
Де сльози й кров, печалі чорний морок,
Серця заполонили полини:
Допоки буде мучити нас ворог?!
14.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2025
автор: Ганна Верес