*****
В серденьку моєму щем,
Бо іде війна.
Й небо плаче теж дощем
Нині. Сторона
Рідна наша у вогні
Препалкім пала.
Вкрай важкі і ночі, й дні.
Ворог, повен зла,
Палить, нищить, убива.
Ми ж не здаємось,
Боремось. Війна трива
Й ми лиш, а не хтось
Подолаєм ворогів
Всіх. Мине війна.
І до наших берегів
Припливе мир. Зна
Кожен це. І буде мир,
Взявши нас усіх
В свій прекрасний, дивний вир,
Вік. І буде сміх
Радісний навкруг лунать,
А не плач гіркий.
Буде серденько співать
В час той чарівний,
Що триватиме в нас вік,
Тобто все життя,
Бо мине війна навік,
Вже без вороття
В нашім рідному краю,
У якому жить
Будемо ми, як в раю,
Неповторну мить
Кожну, все своє життя,
Доки не мине
Вже воно без вороття,
Бо лише одне.
Євген Ковальчук, 15. 03. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2025
автор: Євген Ковальчук