[b]Я[/b] згадала осінні часи,
[b]К[/b]оли зоряна пані в тумані
[b]П[/b]оходжала в лаштунках краси
[b]О[/b]бережно, крокуючи в далі.
[b]С[/b]рібні роси світилися так,
[b]Т[/b]іні падали ніжно на сукню,
[b]У[/b] її дивовижних очах
[b]К[/b]рім усмі́шки - було також сумно.
[b]А[/b] із неба сіяли зірки
[b]Л[/b]егко й дивно у вальсі кружляли,
[b]А[/b] в гаю хризантем пелюстки
[b]Н[/b]адавали все шарму й вражали.
[b]І[/b] немовби у казці чи в снах
[b]Ч[/b]истота навкруги неймовірна,
[b]У[/b] природі здавалось - весна
[b]В[/b]еличаво всміхалась сузір'ям.
[b]І[/b] за чарами зоряний шлях
[b]К[/b]ожну мить вже порушував тишу,
[b]Н[/b]айдорожча та рідна земля
[b]О[/b]бійме і мене заколише.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик