(вірш до картини)
У серце вістрям вп’ялось сумління,
Ось так зненацька, стомлює душу,
Чому згубилось порозуміння?
Гнітять думки, приводять до блуду.
Як не втрачати щоденну цінність,
Себе самої, то ж зраджуєш ти,
Холоне тіло… десь зникла ніжність,
Хто нам посмів, зруйнувати мости?!
Чи рік такий, кажуть зміїний,
Твій образ мінить хитрість, відраза,
І раптом погляд, досить нещасний,
Мов ятрить душу, якась проказа.
Втаїла ніч, спогади за хмари,
А місяць рогом, визирнув на мить,
Ти розтрощив, полюбовні чари,
Ой, якби ж знав, як серденько болить.
18.01.2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2025
автор: Ніна Незламна