Торкнись мене поглядом через роки,
через відстані й час невблаганний.
Торкнися незримо душі, ще поки
пломеніє він в серці, бажаний.
Вгорни у мереживо зіткане з зір,
хоч в уяві, на мить неповторну…
Від погляду того воскресну, повір,
щоби стерти з доріг перепони.
Торкнися очима, як сонце небес
В них надії живуть, хоча й пізні.
Нехай усі твердять: - немає чудес!
Ти ж для мене, мов нота у пісні
жива. І звучиш, немов тисячі їх...
І вливаєшся в спів суголоссям.
Торкнулась думок ненароком моїх...
Сколихнула, мов поле в колоссям…
Бентежить твій погляд і через роки
Крізь призму ночей, чари світанків
Нехай не залишить мене він, поки
живе мрія двох доль… До останку.
18.01.2025
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2025
автор: Любов Таборовець