У вікнах відбивається в цю мить
Незвичне для січневих ранків сонце,
Зима, напевно, зараз міцно спить,
Не викликає жодних заборон це.
Весна на хвильку заглянула в дім
Промінчиком яскравим на шпалерах,
Звабливо посміхнулась молодим,
Купаючись у сонячних етерах.
Зрадів цьому промінчику і я
Здалося кольоровим сьогодення,
Немов понесла душу течія,
Вітрила розгортаючи натхнення.
Жвавіше потекла у жилах кров,
Розвіялось думок набридле коло,
Нудьгу і безнадію поборов,
Звичайний "зайчик" сонця золотого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2025
автор: Віталій Гречка