пливе кача кальміусом тихим
берегами ж ходить злеє лихо
а на хвилях мамин синій шалик
маму й сЕстру нелюди забрали
пливе кача та й по мОрській хвилі
а по небу хмари сиві-сиві
мамо мамо ну повідай де ти
теплий дім наш збурили ракети
чом же мамо лаяла ти мЕні
чом нас вбили орки навіжені
і тепер от маєм злу годину
обернулось місто на руїну
чужі люде з тобов нас дістали
і в землі холодній поховали
жовте кача з дзьобиком червоним
в чорних хвилях наче в себе вдома
знов летить ракета з-за лиману
злий 'дарунок' росіян поганих.
знов летить ракета над водою
смерть і горе тягне за собою
московити нелюди радіють
що будЕ їм ще не розуміють...
московити нелюди сміються..
кров'ю ще своєю захлинуться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2025
автор: Иван Янцевич