Я проросту весняним цвітом,
На пнях від зрізаного саду,
Свіжість лози та винограду,
Друге життя почнеться літом.
Я розквітатиму в тих квітах,
Цвістиму випаленим полем,
Життя народжується з болем,
Майбутнє житиме у дітях.
Там колоситимусь житами,
Де йдуть бої за нашу волю,
У снах приходитиму мамі,
Не звинувачуючи долю...
Я буду вічним небом жити,
Стрічати ранок, день і вечір,
Громами в небі гомоніти,
Веселкою впаду на плечі.
Я буду з вами скрізь і всюди,
Я буду Вічність, день і мить,
Ви не забудьте мене, люди!
Чому ж ця рана так болить...?
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2025
автор: синяк