На нещастя чи на щастя… (переклад вірша Г. Шпаликова)

[u][i]Переклад:[/i][/u]

На  нещастя  чи  на  щастя,
істина  проста:
шлях  туди  не  варто  класти,
де  давно  зростав.

Може  згарище  манити
блиском  раз  у  раз,
та  жадане  не  знайти  там
жодному  із  нас.

Походжання  у  минуле
я  б  заборонив,
бо,  запевню,  душу  чулу
лиш  мутять  вони.

А  інакше  рину  слідом  –  
верне  хто  здалік?  –
і  на  валянцях  заїду
в  сорок  п’ятий  рік.

В  сорок  п’ятому  спинюся
там,  де  –  боже  мій!  –
буде  мама  юна-руса
й  батько  ще  живий.


[u][i]Оригінал:[/i][/u]

https://www.youtube.com/watch?v=lCTKxJ9vztI

По  несчастью  или  к  счастью,
истина  проста:
никогда  не  возвращайся
в  прежние  места.

Даже  если  пепелище
выглядит  вполне,
не  найти  того,  что  ищем,
ни  тебе,  ни  мне.

Путешествие  в  обратно
я  бы  запретил,
и  скажу  тебе,  как  брату:
душу  не  мути.

А  не  то  рвану  по  следу  –
кто  меня  вернёт?  –
и  на  валенках  уеду
в  сорок  пятый  год.

В  сорок  пятом  угадаю
там,  где  –  боже  мой!  –
будет  мама  молодая
и  отец  живой.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2025
автор: Прозектор