Мені наснився дивний сон:
цвіли сади життя одвічні.
У твій потрапила полон,
а понад нами - ніч магічна.
Твій голос – весняни́й ручай.
Мій порятунок, а чи згуба?
Не приручай.
Не приручай.
Не приручай, якщо не любиш.
То, може, був не просто сон,
а те, що станеться вже скоро?
Два серця бились в унісон
і розквітало сонце в горах…
Любові лагідна рука –
Благословить, заколиха́є…
Не відпускай.
Не відпускай.
Не відпускай, якщо кохаєш.
Із книги "Час кульбаб" (2023)
https://youtu.be/wft1oR8rhMI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2025
автор: Ірина Білінська