Чому ти прийшов і стоїш
Там, де досі тобі не раді?
Там, де вічність змиває кути...
Чому ти ще віриш? Облиш...
Рани криють шаленим градом
І кислотні лиють дощі
Хай би плани пожити більше
Та зриває на сміх і глум
Це бажання бути потрібним
Прагнення святої тиші
Наганяє лиш зайвий сум
І вганяє в моральні злидні
Я прийшов вже до краю того
Щоби далі ступити вгору
Та фізично до низу крок
Всі молитви мої до Святого
Спонукають спускатись в гори
Пам'ятаючи болю урок
Чому нині і завжди тепер
Ти благаєш не бути тут тим
Хто занадто вже став агресивним
В цьому полі і воїн помер
Я ж лишився навіки простим
Але злим і надміру вже дивним
Хай би просто було все навколо
Та ці люди ненавидять те
Що простим є для більшості світу
Чом стоїш тут благаєш про Долю?
Загубивши в собі ти своє
Втратиш крила від них полетіти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2025
автор: Володимир Ромен