Ти така кла́вішна, така́ екра́нна,
Ти не реа́льна, ти віртуа́льна,
По́махом рук ро́блю ве́сну зимо́ю,
Спа́лахом ду́мки вже по́руч з тобо́ю
[i]А що б тут ста́лось, якби́ була́ спра́вжня,
Що якби́ мить була́ на́ша оста́ння,
До́тиком губ ро́блю зи́му весно́ю
До́тиком рук шалені́ю тобо́ю[/i]
Зно́ву за кла́віші, зно́ву ці стрі́лки
Враз поміня́в всі на пла́тті відті́нки
Зно́ву за кла́віші, по́смішка зно́ву,
Схо́чу, почну́ ту, що хо́чу розмо́ву …
Кла́віш нема́, ти за зви́чай суму́єш
Мо́ї слова́ пропуска́єш, не чу́єш,
Я обійма́ю, мене́ відхиля́єш,
Мо́же ти ска́жеш, що вже не коха́єш
Ні, знову ти́сну і ти́сну на стрі́лку,
Зро́блю із те́бе непи́сану зі́рку,
Що там всере́дині, я не пита́ю,
Мо́же, там зо́всім нічо́го нема́є
Ні, геть заки́ну ці фантазува́ння,
Що як ми спра́вді в цім світі оста́нні,
Пі́ду обі́йму, в цілу́нку схилю́ся,
Ска́жеш: запі́зно? А я не бою́ся …
[i]А що б тут ста́лось, якби́ була́ спра́вжня,
Що якби́ мить була́ на́ша оста́ння,
До́тиком губ ро́блю зи́му весно́ю
До́тиком рук шалені́ю тобо́ю[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2025
автор: Дружня рука