Надворі осінь золотом цвіте
І сонце загляда в мої пенати.
Я не караюсь думкою про те,
Що ще щось завтра може відібрати.
Закохана у світ, в ці чудеса,
Що дивляться на мене так картинно,
Моя душа щоразу воскреса,
Радіючи по-щирому дитинно.
Прогонить вітер катафалк думок.
Приліпиться до шибки лист опалий.
Я казкою вриваюсь в плин думок —
Й ненастрою неначе й не бувало.
І вже несуться мрії навпростець
Крізь холоди життя в чудесні далі.
Хай цвірінчить всього лиш горобець,
Я чую гру красиву на роялі.
Втамуй свій біль. Гони утому геть!
Вживайся у комедії і драми
Життя людського, в долі круговерть,
Закохуйся у світ цей до нестями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2025
автор: Людмила Коломоєць