Парад планет...
Місяць не мов би
ласку вдихає...
Зоряний танок
З висот споглядає.
Нічка привітна була,
Томним відлунням розмову вела,
Немовби зілля підливала ,
І небо млою застилала .
Ніч така ніжна, привітна була,
Томним відлунням розмову вела,
Немовби зілля підливала ,
І небо млою застилала .
Такий пахучий чай в дорогу із неба Місяць простяга,
Тремтить душа,
Красуня у фаті Земля.
Частинка з Місяця в пітьму зникала,
Рум'янець золотом засяяйв..
Зірниці огортав серпанок.
Дрімота мов би в теплім тумані так непомітно, м'яко, дурманно
Солодких додала фантазій,
Метелики кружляли мляво...
Блаженний сон...безмежні мандри..
В обіймах пелени...
Казковий сон
І голенькі..
під дощом.
Ніч така ніжна, привітна була,
Томним відлунням покрила тіла,
Немовби зілля підливала ,
І неба мало, нам було мало .
[b]Зерна сознания.[/b]
Исходящая на рассвете Благодать,
Пробуждение, сон начинает оживать.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PnbtOQJCiC0[/youtube]
Мир живой, живет тобой.
Чем скажи тебе помочь?
Жизнь?
Страданья облегчить?
В благодати будем жить.
Башни, овраги, пустыни -
В одиночестве люди бессильны.
Холмы печали под солнцем палящем
Очень устали.
Милосердие, созидание - благ душевных
зерна сознания.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2025
автор: oreol