ПОЗБАВЛЕНИЙ
Раніше я цей вітер чув -
Страшний, як плач, чи стугін був..
Чому у дверях я завмер,
Їх ледь утримував тепер
І слухав пінний шепіт хвиль?
Минуло літо, день минув,
І захід хмари пригорнув.
А вітер, щоб завдати біль,
На мене раптом зашипів,
Клубок твердий із листя збив,
Жбурнув в коліно - не попав,
У гніві мій секрет назвав:
Самотнім був і є віднині -
Моя найбільша із тривог,
Я вдома, наче на чужині,
Зі мною поряд тільки Бог...
10-11.03.2023
© Тетяна Даніленкo
Ілюстрація - картина "Мандрівник над морем туману", Каспар Давид Фрідріх. 1818
BEREFT
Where had I heard this wind before
Change like this to a deeper roar?
What would it take my standing there for,
Holding open a restive door,
Looking down hill to a frothy shore?
Summer was past and day was past.
Somber clouds in the west were massed.
Out in the porch's sagging floor,
leaves got up in a coil and hissed,
Blindly struck at my knee and missed.
Something sinister in the tone
Told me my secret must be known:
Word I was in the house alone
Somehow must have gotten abroad,
Word I was in my life alone,
Word I had no one left but God.
Robert Lee Frost
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2025
автор: Тетяна Даніленко