Я ЧАСУ МІГ БИ ВСЕ ВІДДАТИ…
Могутній час, він плине крізь віки,
Байдужий до діянь своїх невпинних,
Руйнує він вершини снігові,
Вкладаючи їх врівень хвилі пінній –
Та що йому ті наслідки сумні…
Земля велика стане острівцем,
І вихор хвилі гратиме навколо,
Тож невблаганним діє час гравцем –
Ніщо постійним не стає ніколи,
Все зі своїм зустрінеться кінцем…
І я, можливо, часу б все віддав,
Окрім скарбів, що душу зігрівають –
Я «митниці» їх не декларував,
Проніс усе, що оберегом маю,
І жити з цим в нових світах почав…
26.05.2023
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація - "Портрет доктора Гаше", Вінсент Ван Гог. 1890
Ілюстрація - "Портрет доктора Гаше", Вінсент Ван Гог. 1890
І Could Give All To Time
To Time it never seems that he is brave
To set himself against the peaks of snow
To lay them level with the running wave,
Nor is he overjoyed when they lie low,
But only grave, contemplative and grave.
What now is inland shall be ocean isle,
Then eddies playing round a sunken reef
Like the curl at the corner of a smile;
And I could share Time's lack of joy or grief
At such a planetary change of style.
I could give all to Time except - except
What I myself have held. But why declare
The things forbidden that while the Customs slept
I have crossed to Safety with? For I am There,
And what I would not part with I have kept.
Robert Lee Frost
І Could Give All To Time
To Time it never seems that he is brave
To set himself against the peaks of snow
To lay them level with the running wave,
Nor is he overjoyed when they lie low,
But only grave, contemplative and grave.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031230
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2025
автор: Тетяна Даніленко