Віра в людей помирає, як віра у Бога.
В нас розум Всевишній вдихнув, а навіщо він нам?
Везуть закатоване тіло в останню дорогу.
Людину убили. І навіть не в жертву богам.
Її розіп’яли заради хмільного весілля,
не винесла мук надлюдських пошматована плоть.
Вже прописи Божі сприймаються, як божевілля:
«Безкарно убий!» – закликає російський синод.
Хто мав би служити добру ухопився за зброю
і цілик безжально наводить на прояв лиця…
Праведний Боже, що стало віднині з тобою?
Невже ти не можеш покласти блюзнірству кінця.
22.01.25р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2025
автор: Микола Соболь